|
Рiдна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
И в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала,
И рушник вишиваний на щастя дала.
И в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала,
И рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Я вiзьму той рушник, простелю наче долю,
В тихiм шелестi трав, в щебетаннi дiбров.
И на тiм рушничковi оживэ все знайоме до болю
И дитинство, розлука, твоя материнска любов.
Хай на ньому цвiте росяниста дорiжка,
И зеленi луги, солов 'їнi гаи,
И твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,
И засмучен i очi хорошi твої.
И твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,
И засмучен i очi хорошi блокитны твої.
ПР-Ш:
Рiдна мати моя, ти ночей не доспала,
Рiдна мати моя,
|