| | Скоро вечір. Одинокий лист,
гнаний вітром,
пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я.
Бо навіщо? Моє кохання,
як той жовтий лист,
Він може впасти
тільки до твоїх ніг.
Приспів:
Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшов в саду для тебе,
Для тебе я.
А може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Та знай, я щастя своє тут залишив.
Можливо, завтра ти пройдеш
біля місця нашої зустрічі.
Можливо, побачиш мій останній
дарунок нашому коханню.
І якщо вітер не розвіє ті квіти,
не чіпай їх - вони мертві.
Нехай вони лежать, викликаючи
хвилини суму у закоханих.
|
Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи, активировавшие аккаунт!
