| | При долині кущ калини нахилився до води,
Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюди?
Якось ранньою весною хлопець бравий прискакав,
Милувався довго мною, а тоді з собою взяв.
Він хотів мене, калину, посадить в своїм саду,
Не довіз, а в полі кинув, думав, що я пропаду.
Я за землю ухопилась, дала раду я собі
І навіки залишилась, де вода і соловї.
Ти не дми на мене, вітре, я тепер не пропаду,
Наді мною сонце світить і, як завжди, я цвіту. |
Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи, активировавшие аккаунт!
