| | При долині кущ калини
Нахилився до води .
Ти скажи , скажи , калино ,
Як попала ти сюди .
Якось ранньою весною
Козак бравий прискакав.
Милувався довго мною,
А тоді з собою взяв.
Він хотів мене калину
Посадить в своїм саду.
Не довіз і в полі кинув –
Думав, що я пропаду.
Я за землю ухопилась,
Стала на ноги свої.
І навіки поселилась
Де вода і солов’ї.
Ти не дми на мене, вітре,
Я тепер не пропаду:
Наді мною сонце світить
І надалі я цвіту. |
Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи, активировавшие аккаунт!
