| | Як зимова завірюха, в мене лагідна свекруха,
В очі віє і мете, навіть плетево плете.
Де нога її ступає - чорти стежку замітають,
А куди її не просять - як на зло чорти приносять.
приспів:
На вулиці завірюха, ой бурчить, бурчить свекруха.
Ой бурчить, бурчить і лає,
Бо невістку гарну має.
Не бійтеся завірюхи, хай бурчать, бурчать свекрухи.
Нехай краще пригадають, скільки самі гріхів мають.
Як у спас зелена муха, в мене лагідна свекруха,
На дно в миску подає, а добавки не дає.
І до свекра все моргає, ще й на ногу наступає -
Не будь таточком хорошим, заховай подалі гроші.
Приспів.
Мені люди вносять в вуха небелиці від свекрухи.
А мені на те начхати, правда - що не рідна мати.
Як тополі не жаль пуху, так свекрусі не жаль духу
З краю в край селом ходити, невісток своїх судити.
Приспів.
Буду з часом я свекруха, буду я невістку мати,
Вона вимете мітлою мене стару відьму з хати.
Нехай інші споглядають і нехай запамятають -
Як невістку не любити, то нема чого судити.
Ой скажіть чому невістка, як у горлі з риби кістка.
Сина вашого кохаю, внуків ваших доглядаю.
Схаменіться другі мами, тоді жити краще стане,
Посміхайтесь до невістки, тоді вийде з горла кістка. |
Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи, активировавшие аккаунт!
