| Були, були на сонце сподівання
Та раптом темна хмара надійшла
І серце вкрила прохолодь чекання
І на душі поменшало тепла.
Де пахкотіли трави-медоноси,
Запахло гірко духом полину.
Вже соловей не п'є досвітні роси,
Не будить в серці ніжності струну.
Приспів:
А що знайдеш, а що загубиш
Ніколи не вгадаєш.
Коли нема того, що любиш,
То любиш те, що маєш.
А що знайдеш, а що загубиш
Ніколи не вгадаєш.
Коли нема того, що любиш,
То любиш те, що маєш.
На самоті смеренні тим, що маєм
Ховаєм жаль за тим чого нема
В тумані мрій надії переймаєм
І спокушаєм віру крадькома
Не кожне серце знається в коханні
Що нам дано,приймаємо як є
І тим себе втішаємо в шуканні
Що десь комусь нас може не стає
Приспів:
А що знайдеш, а що загубиш
Ніколи не вгадаєш.
Коли нема того, що любиш,
То любиш те, що маєш.
А що знайдеш, а що загубиш
Ніколи не вгадаєш.
Коли нема того, що любиш,
То любиш те, що маєш.
Проіграш
Приспів:
А що знайдеш, а що загубиш
Ніколи не вгадаєш.
Коли нема того, що любиш,
То любиш те, що маєш.
А що знайдеш, а що загубиш
Ніколи не вгадаєш.
Коли нема того, що любиш,
То любиш те, що маєш. |